Ти признайся кохана о хто ти о хто ти Бо таке воно все до смішного банальне І на бильці фотелю твої чорні колготи | І чужий кабінет перетворений в спальню | (2) Не буває тут ночі ліхтар що навпроти Остогидлим вогнем заглядає крізь штори І оголені стегна і чорні колготи | Розмальовує він у рожеві кольори | (2) І таке воно все рідне аж до нудоти Недопалки в вині, під гітару зітхання І на бильці фотелю твої чорні колготи | І чужий кабінет перетворений в спальню | (2)