Вже промайнули літа, мов уроки, Пішли в минуле навздогін весні. Осіннє листя рушником широким Стежки хрещаті вислало мені. Життя кохання принесло щасливе, А доля друга вірного дала - Я відчуваю справді незрадливе Тепло його подружнього крила! Приспів: По осінній порі хризантема цвіте, Дивом осені квітка остання. Пелюстками горить почуття золоте, | Пломеніє наше кохання! | (2) Коли мине моя пора осіння І прийде в гості віхола-зима, В душі не згасне трепетне горіння, В моїм житті йому кінця нема. Ми п'єм любов з чарівної криниці, В якій щодня зірки до нас пливуть. Ми - два крила казкової Жар-птиці, Яку любов'ю на землі зовуть! Приспів. (2)