Ходить сербин по зарінку, За ним, за ним дівча в вінку: - Ой, сербине, сербиночку, Возьми мене за жіночку! - Узяв би-м тя, та ся бою, Маєш брата над собою. - Ой, не бійся брата мого, Я вчарую брата свого. Давно би-м го вчарувала, Лиш коби я чарів знала. - Ой, у лісі калиночка, Під калинков гадиночка, На гадинку сонце пече, А з гадинки сочок тече. Возьми, дівча, коновочку Та й набери того сочку. Будеш сочок той варити, Брата в гості щоб приймити. Дурне дівча послухало, Того сочку та й набрало. Братчик в місті дар торгує, Сестра йому чар готує. Братчик з даром під'їжджає, Сестра з пивом зустрічає. - Ой, пий, брате, цего пива, Що я го сама варила. Братчик пива як напився Тайпо коню повалився. - Сестро, сестро, дай ми раду, Бо я з цего коня впаду! - Не на то-м тя чарувала, Щоби-м тебе ратувала, А нато-м тя чарувала, Би-м з сербином вандрувала. А як брата зчарувала, До сербина лист писала: - Ой, сербине, сербиночку, Возьми мене за жіночку! - Узяв би-м тя, та се бою, Маєш чари за собою, Вчарувала-с брата свого, Вчаруєш мня молодого. - Отаке я наробила, Що ні брата, ні сербина.