В пустелі сизих вечорів, в полях безкрайніх проти неба о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе! Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш. А знаю – ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш. Хлопець з волоссям кольору льону І я прийду в життя твоє. Тебе, незнаного, впізнаю, як син вигнанця впізнає прикмети батьківського краю. Хлопець з волоссям кольору льону Я ради цього ладна жить. Всі чекають, проходять мимо, Аби в повторах не згубить одне, своє неповториме.