Не молися на мене, не згадуй, Я ніхто у твоєму житті. Не шукаймо в кохані розради, Просто ми вже не ті, вже не ті. Я не знаю, хто винен у всьому, Тож не край своє душу, не плач. Коли гірко – тоді не по-злому Пригадай, посміхнися... й пробач. Приспів: О, Господи, який казковий сад! Неначе сніг, журливі орхідеї. Розтанув цвіт, як марево принад; Не буду я твоїм, а ти – моєю! Не зійдем до облуди, омани. Будуть весни такі золоті. І жагуче: кохана..., коханий... Тільки ми вже не ті, вже не ті. Я не знаю, хто винен у всьому, Тож не край собі душу, не плач. Коли гірко – тоді не по-злому Пригадай, посміхнися... й пробач. Приспів