Зморене сонце Сховалось за горою І тиха нічка Бентежить світлі сни, А сині гори Нас кличуть із тобою На свято щастя, Кохання і весни! Заснули гори Під солов'їну пісню, Лише смерічки Шепочуть про любов... Чому в цю нічку Від мене ти далеко? У снах я лину До тебе знов і знов! Зморене сонце Спочило за горою І нам послало Прощальний промінець. Коли я знову Зустрінуся з тобою? Чи й досі, мила, Кохаєш ти мене?.. Як спалах зірки. Минає літня нічка В палких обіймах Молодих сердець... На сході небо Ніжно рожевіє І шле надії Перший промінець...