А осінь, мов дівчина, ніжності просить, Така кароока, покірна, сумна. Доволі печалей, і сліз уже досить, Ще сонця багато, блакиті сповна! В обіймах моїх запалаєш багряно, Цілунки гарячі збуджують кров. Дощами умитий, я - твій ніжний ранок, Який крізь тумани до тебе прийшов. Приспів: Осене, осене, не губись у просині, Так тобі пасують золоті стрічки! Не благаю в просині я другої Осені, Хай пашать на щічках в тебе зваби – ямочки! А осінь, мов дівчина, ніжності просить, Така кароока, духмяна, п'янка, У сукні прозорій, щей айстра в волоссі, Подай мені руку! Моя ось рука! Підемо, кохана, любитись в тумани, Малинові дзвони уміють прощать, Дощами умитий, я - твій ніжний ранок, А ти - моє серце, моя ти душа! Приспів.