Навесні діброва мати одягла тебе У ясні зелені шати, небо голубе, А щоб весни не зів'яли калиновії, Білим цвітом процвітали кучері твої. Калино, калино, зелена і біла, Є хлопців багато одного любила. Калино, калино, зелений розмаю, Я свого одного до віку кохаю. Вже у вирій за покоси літо одліта, По дворах усіх розносить осінь золота Для жінок - запаси чисті, для дівчат - вінки, А червонеє намисто - для калиноньки. Калино, калино, червоне намисто, | Хай хлопці не ходять до мене навмисно. | Калино, калино, червоний коралю, | Я свого одного до віку кохаю. | (2)