Що в гаю стоїть калина приморожена: Сік червоний став солодким — був гірким. Це й мені таке кохання наворожене, Що я маю на мороз піти із ним. Приспів: Ой моя дивна доле, Це не сльози, не болі, Не благання дівочі, Не дівочі жалі: Просто знаю, що маю Розцвісти серед гаю, Червоніть на морозі, А не гіркнуть в теплі. Просто знаю, що маю Розцвісти серед гаю, Червоніть на морозі, А не гіркнуть в теплі. Білим снігом всі стежини запорошені, Там калина необламана, густа. Це й мені мороз і сонце наворожені — Хай примерзнуть неціловані уста. Приспів. Ой же ти, моя любове наворожена, Виростаєм серед гаю ти і я. Милий знає: я калина приморожена, Я солодка і гірка — навік твоя.