Калина, малина біленьким зацвіла, — Молода дівчина козака любила. Перва любила — коника купила, А друга любила — сідельце дарила. А третя любила — та й причарувала, Не солону рибку вечерять давала.   Єсть у мене жінка, ще й діточок двоє, Так жаль покидати тебе молодої. Ой, Боже ж, мій Боже, з високого неба, Козак має жінку, а мене не треба! Ой, Боже, мій Боже, який я удався: На чужій країні за жінку признався. Як піду в садочок та й зірву листочок, Буду прикривати милого слідочок. Щоб роса не впала, пташки не ходили, Щоб мого миленького другі не любили.