Йшли стрільці на войну за Україну! Йшли стрільці на войну за Україну! | Кожен з них покинув дома дівчину | (2) Як прийшли на поле стали на врага, Як прийшли на поле стали на врага, Всі разом гукнули: Гей! Ура! Ура! А батько старенький окопи копав, А батько старенький окопи копав, Здалеку побачив як стрілець упав. Він собі не вірить ні очам своїм, Він собі не вірить ні очам своїм, Підійшов він ближче - а то його син! Назбирав він досок зробив йому гріб, Назбирав він досок зробив йому гріб, Сам гірко заплакав і поклав у гріб. Як прийшов додому сів біля стола, Як прийшов додому сів біля стола, Ой Боже ж, мій Боже, болить голова. А мати питає: Ой ти мужу мій! А мати питає: Ой ти мужу мій! Чи живе на войні син рідненький мій! Ой живе він жиє в темному гробі, Ой живе він жиє в темному гробі, Висока могила і хрест на груді. Як мати почула батькові слова, Як мати почула батькові слова, То зразу зомліла й впала нежива. А батько з тоски вийняв револьвер, А батько з тоски вийняв револьвер, Сам себе прострілив і важко помер!