Йшли корови із діброви, А овечки з поля. Виплакала карі очі, Край козака стоя. Ой, куди ж ти од'їжджаєш, Сизокрилий орле, А хто ж мене та без тебе До серця пригорне? Пригортайся, дівчинонько, К другому такому, Та не кажи тії правди, Що мені самому. Як же мені, козаченьку, Правди не казати: Він пригорне, поцілує Та й стане питати. Нема в саду соловейка, Нема щебетання, Нема мого миленького - Не бере й гуляння. Хилітеся, густі лози, Відкіль вітер віє. Дивітеся, карі очі, Відкіль милий іде. Хилилися густі лози Та вже й перестали. Дивилися карі очі Та й плакати стали.