Їхав козак з України та й зблудив з дороги, Та й заїхав на подвір'я до бідної вдови. [1] | (2) Ой, ти, вдово молоденька, як ти тутки маєш, З маленькими діточками як ту[то] проживаєш? | (2) Як ся маю, козаченьку, та як я ся маю, По чім ти мене спізнаєш, що мужа не маю? | (2) Пізнаю тя по оздобі та й по твоїм ході, Що ти сумна-невесела ходиш у жалобі. | (2) Старий козак, старий козак вміє порадити: Роздай-роздай дрібні діти, будемо[будеме] си жити! | (2) Мої діти не ягнята, вни не підут пасти, А я своїм дітьом – мати, не дам їм пропасти! | (2) Ввечир буду запрядати, ввечєр[а вдень] буду шити, Я з своїми діточками сама буду жити! [2] | (2)