Десь аж за рікою спалахи зірниці, Пісня затихає в полі на току... Мов сріблясту стрічку, місяць круглолиций | Стежечку прослав через ріку. | (2) А по ній приплинув на легкому човні Кучерявий хлопець, гарний із лиця. В той погожий вечір нa дзвінкій гармоні | Звеселяв нам піснею серця. | (2) Тільки раз в той вечір глянула на нього, На прощання руку подала йому, І зосталась в серці неясна тривога, | Хоч сама не знаю я - чому. | (2) За рікою знову спалахи зірниці, Виглядаю хлопця, та його нема. Не старайсь даремно, місяць круглолиций, | Не розтрачуй срібло задарма!.. | (2) На Алтай поїхав, звав мене з собою, І листи гарячі шле щодня сюди. Скоро, мій коханий, буду я з тобою, - | Їду я до тебе назавжди! | (2)