Як син марнотратний, Такий я нещасний, В тім світі блукав. Душа все стогнала, | Спокою не мала, | Бо її гріх томив... | (2) Душа все стогнала, Була в серці спрага, Щоб спокій знайти. Бо мертві обряди | Не дали розради | Втомленій душі. | (2) Шукав я усюди, Де казали люди, Спасіння собі. Та гріх той лукавий, | Мов той тяжкий камінь, | Душу пригнобляв. | (2) Втомлений душою, Відчув за собою Хтось кличе мене: Вернись, блудний сину, | Ти йдеш до загину, | Люблю я тебе! | (2) І я оглянувся На Того дивлюся, Хто кликав мене - На Хресті прибитий, | Весь Кров'ю облитий | Сказав до мене: | (2) Глянь на мої рани, На Лице криваве, Я на Хрест піднесен. Ти – грішник - Я знаю. | Я в муках вмираю, | Щоб ти був спасен". | (2) Від тої хвилини Спасен і щасливий, Життя все віддав Спасителю свому, | Цареві і Богу, | Повік Його став! | (2) Спасителю свому, Цареві і Богу, Повік Його став!..