Як приїхав мій миленький з Дону, Та й прив'язав коня край дороги. А сам плаче над коником стоя: Бідна моя голівонька, бідна, Засватана дівчинонька вірна. Ой, дай, Боже, вечора дождатись, Пошлю людей дівчину сватати, А сам піду під вікно слухати Ой, що буде дівчина казати. А дівчина по світлоньці ходить, Білі ручки до серденька горне. Ой ти, мати, порадниця в хаті, Порадь, мати, що людям казати. Порадь, мила, що людям казати Чи йти заміж, чи рушника дбати?