Лише стрільцям в світі жить, Степ, Підкова, Вишневецький Й Довбуш мусять в землі гнить. На Великдень ранесенько, Ще сонце не сходило, Як вороже військо в лави Все село обступило. Як обступив кат московський, І почав він стріляти, Степ, Підкова, Вишневецький сказав "Йдем пробиватись". Як заграли скоростріли, Крикнув Довбуш "Не вступайтесь" Бий комуну з Кривотулів, Україну визволяй. Упав Довбуш й Вишневецький, Степ у муках умирав, А Підкова молоденький Тяжко ранений стогнав. Сказав: слава не пропаде, А катам я ся не здам, Взяв гранату з-під серденька, Й сам життя си відібрав. Слава вам друзі – герої, Від України вам слава, Щоб на ваших чорних гробах, Виросла буйна трава.