Ніхто не може цього зрозуміти, Але й словами це не передати, Як можна ображатись на людину, А в одночас так віддано кохати!?! Як можна жити тільки однією І від життя цього так серденьком радіти?.. Як можна лиш її одну кохати Й від почуття цього так тілом затремтіти?.. Як можна завжди думати про неї, А навкруги не бачити весь світ?.. Як можна у розлуці біль терпіти, Що наче серце обгорнув колючий дріт?.. Як можна душу й серце віддавати Лиш тій одній, що так її кохав?.. І хоч в мені ніхто того не бачив, Та я страждав, я болісно стаждав... І хоч роки пройдуть так незамітно, І запитає хтось: Чому я так страждаю?.. А я йому у відповідь скажу: "Бо я кохаю лиш її кохаю!"