Ой стодоло рідна, ти то не забула, Як нас виручала, коли зимно було. У стодолі тепло, там - солома, сіно, Та тепліші ноги вище від коліна. В гаражі - машина, а ми - на капоті. Поможи нам, Боже, у нашій роботі. Хіба ж то робота, коли то кохання - Те, що на вечерю, те і на снідання. На постелі в хаті могли ся кохати, Але ся стидали, що почує мати. Як почує мати, а побачить тато - Скажуть, щоб женитись, а тоді кохатись. Коло твої хати вже немає місця, Де б ми не кохались на твоїм обійстю. Знає кожен кущик, кожна деревина, І всі трави знають, який я мужчина. Ми ся не кохали тільки ще на плоті, Бо на тому плоті є багато дротів. Ми хіба на стелі ні разу не спали, Бо ми ся бояли, щоб звідти не впали.