Як їхав козак на Україну, Пустив коня попасати в зелену траву. Коня попасать в зелену траву, Сам ліг спати-спочивати аж на могилу. Ой, спить козак, спить, приснив му ся сон, Що з лівого рукавчика вилетів сокол. Вилетів сокол - сумная печать, Козаченько з того еону аж пробудився. Як пробудився, на білі ніжки, Долів, долів, долиною, аж до ворожки: - Ворожко моя, відгадай ми сон, Що з лівого рукавчика вилетів сокол. - Ой, яка би я ворожка була, Щоб я тобі цего cону не відгадала. Відгадаю сон, скажу ти правду: Твоя мила дівчинонька в вишневім саду. В вишневім саду засмученая, Бо вже вона із нелюбом зарученая, Біленьким платком сльози втирає, Бо в неділю із нелюбом до слюбу стає.