Як ішов я від своєй дівчини, Світив місяць високо. Вона мене вікном виглядала, | Чи зайшов я далеко. | (2) Ой, зайшов я штири мили поля, Вона мене кликала: Ой, вернися, моє любе серце, | Бо я буду плакала. | (2) Вертатися, моє любе серце, А ти знаєш для чого? Ой, був же я під твоїм віконцем, | А ти мала єншого. | (2) Ой не мала, моє любе серце, Ой не мала, не мала, Просив мене корчик розмайрину, | Я віконцем подала. | (2) Не тре, було, моє любе серце, Розмайрину давати, Треба було, моє любе серце, | Не двох разом кохати. | (2)