Приспів: Манять луки неозорі і ліс, Як тут обійтися без емоцій, Тут для мене свято на весь світ, У селі, якому назва - Проців! Я закохана в тебе, мій Процеве! Йду до сосен твоїх і буків, І від них набираюсь емоцій я, Від хвилястих, як дюни, горбків. Мов пливу поміж ними замріяно, Як своїх я їх знаю роки, Радо сосни помахують віями, Стелять килим із голок ярких. Приспів. (2) За селом безкрайні луки із травами Нам шовкову дарують красу, Прикрашають село, як коралами, І за це не беруть з нас "взятку". Тож квітуй у віках, рідний Процеве, Зігрівай наші душі теплом, Прославляйся дівчатами і хлопцями, Будь найкращим у світі селом! Приспів. (4) Тут для мене свято на весь світ, У селі, якому назва - Проців! Проців! Проців! Проців!