Я посміхнусь тобі крізь сльози, їдь, Бо профіль вітру вранішнього строгий. Твій корабель у гавані стоїть, Готовий до дороги. А берег знов пустельній і нічий, А чорна буря розпустила крила, Але я сонце вишила вночі На тих вітрилах. Ти може не повернешся назад, Далекий голос так співає тужно, Твоя любов, як дзвін старих балад, Гірка і відчайдушна. З твоїх стихій немає вороття, Моря шумлять і холодно на світі. Таких, як ти, чекають все життя Заради миті. Весняний вітре зустрічей і втеч, Покинеш дім, любитимеш чужинку. Ти з тих, котрі цілують спершу меч, А потім - жінку...