Забреду, де озера нєзбуджені, Де світання й дерев срібний стан, І вслухатимусь в тишу, як в музику, В повнозвучний і мудрий орган. Забреду в листолет з позолотою, Захлинуся розмаєм весни, Буде тиша в мені стоголосою – І почую оркестр тишини. Приспів: Я тебе Не забуду ніколи. Ми удвох, Мов п'янкий океан. Що було Поміж мною й тобою, Вже тепер, Як далекий туман! Забреду, запорошений квітами, Задзвоню в синю чашу небес, Обніму лебединими крилами Все навкруг, де стрічав я тебе. Забреду я від себе й від гомону, Хмільну річку у брід перейду, Полікую себе тиші мовою І у тишу лицем упаду! . Приспів.