Я слухаю, я слухаю тебе. Давно вже осінь листя обпалила. Чекав я біль снігами замете, Весняна ж повінь водами омила. Я слухаю, я слухаю тебе. Твоє мовчання важить більш за слово. В твоїх очах шукаю я себе, Бо саме очі мають власну мову. Я слухаю, я слухаю тебе І відчуваю двох сердець звучання. Мелодія торкається небес, Дощами з неба падає кохання.