Аплодувати чи кричати вже надокучлива ганьба, Оптимістичний був початок, чом не кидає нас журба. Ой, як повірить серце хоче, що правда наша вище зла І слово не лише лоскоче, а родить праведні діла. Хоча видніється ще всюди — не ті й не те, що ждав майдан, Але ми вже інакші люди і не злякає нас обман. Нам очищатись ще багато в німому роздумі стою На помаранчевім багатті гартую впевненість свою. Не опущу очей додолу, не побажаю зла комусь, Лише за українську долю я ще раз Богу помолюсь..