Як дикі коні мчать у даль мої літа, Розтратив стільки у житті душі любові, А десь живе собі моя земля свята В ранковій тиші голубій, в сні вечоровім. Там щовесни цвітуть жасмини і бузки, Там ціле літо в небі жайвір не змовкає, Там оживають всі бабусині казки, Там є усе, мене лиш там немає! Приспів: Я повертаюсь, повертаюсь, повертаюсь, | Перед порогом рідним капелюх зніму, | І на Різдво я перед Господом покаюсь, | І на Великдень рідну матір обніму. | (2) Я ще хотів би стати з грішного святим І повернутись навік до гілки роду, Але чужі мене вже звабили світи І не з батьківської криниці п'ю я воду. Та тільки дзвони великодні вдарять раз, Чи коляду почую за вікном знайому, Душа, мов голуб, стрепенеться радо враз І полетить у вись, у рідний край, до дому! Приспів. (2) І на Великдень рідну матір обніму!