Знову вітер розплітає волосся, Знову тану в обіймах твоїх. Не спитаєш як без тебе жилося На самотній, самотній землі. Я не знала про те, що буває любов На сьогодні, на завтра, на вік... То не сльози в очах, то мій радісний сміх, То надія на щастя для всіх. І нехай, і нехай промине багато літ, З часом зміниться довкола білий світ. І не буде в нім образ і самоти, Якщо будеш поруч, завжди будеш ти... Що недень, що не день, то тисячі думок... То не зліт, то не зліт – то твій найперший крок... Стільки ще у нас не пройдених доріг, Аби ти лише любов свою зберіг. Знову вітер розплітає волосся, Знову тану в обіймах твоїх. Не спитаю як без мене жилося На самотній, самотній землі. Я не знала про те, що буває любов На сьогодні, на завтра, на вік... То не сльози в очах, то мій радісний сміх, То надія на щастя для всіх.