сповідаючись нічному дощу я засну напившись роси я росою на каміння впаду а не на квіти у твоєму саду а ти шукала неба за хмарами ти сподівалась радості чарами в останній раз і без причини ти знову сама і джерело твоє давало води і цвіла калина в твоїм саду і я любив тебе сам не знаю чому бо твоє небо тішилось хмарами сонце нам сміялося чарами як в перший раз але я не забуду тебе