Я для тебе Вкраїно віддам своє серце і душу, Я тобі заспіваю про все, що печалить і болить, Я лише з тобою в цьому світі повік бути мушу Лиш у церкві святій моя совість як свічка згорить. Хтось шукає у світі кращого хліба і долі І глузує із мене, що доля сумна і пісна І що більше у мене лиш мрій нездійснених і болю І боргів незаплатних і більше сльози ніж вина. Але хай собі хай, я любити себе їх не змушу Їх старий капелюх срібляки хай наповнюють - вчать, Я роздати повинен по крапельці всю свою душу Людям, птахам, садам, покотитися спраглим дощем. Може щось проросте в молодім українськім пагінні, І підніметься в вис, доросте до святих журавлів, Може пісня моя ще й сьогодні нічого не зміне, Але вірю, що завтра чи може за кілька віків. А сьогодні я знову з тобою, свята моя сестре Іду до бога, людей на голгофу щоденний мій путь Все було, як було; все буде – дайте ноту маестро Нас чекають, нас знають, нас люблять, нам вірять, нас ждуть...