Я бачив, як вітер берізку зломив, Коріння порушив, гілля потрощив. А листя не в'яло і свіже було, Аж поки за гору вже сонце зайшло. Я бачив, як серну застрелив стрілець, Звалилася бідна, прийшов їй кінець. Боротись зі смертю було їй не вміч, Одначе боролась, поки зайшла ніч. Я бачив - метелик поранений млів, Крильце перебите на сонечку грів. Пожити ще трошки на думці було І, може, пожив би - та сонце зайшло. На світі у кожного сонце своє... Любенько живеться, як сонечко є, А згасне це сонце - і жити шкода, На світі без сонця усе пропада. Зо мною росталась дружина моя, Зостався на світі без сонечка я; Одначе на себе я смерть не зову, А з серцем розбитим живу та й живу.