Ішов козак по стежці помежи терени І здибав дівчиноньку,що несла пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - І здибав дівчиноньку, що несла пироги. - Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни, Що я тебе кохаю, і з сиром пироги? Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Що він її кохає, і з сиром пироги. Дівчина як зачула козацькі мрії-сни - Відразу запросила на свіжі пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Відразу запросила на свіжі пироги. І любо як діждати щасливої пори - Дівча його цілує, а він їсть пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Дівча його цілує, а він їсть пироги! Та десь там із-за лісу взялися вороги - Козак із переляку сховався в бур'яни. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Козак із переляку сховався в бур'яни. А то були мисливці, ніякі вороги - Взяли собі дівчину і з сиром пироги. Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Взяли собі дівчину і з сиром пироги. Козак гірко заплакав: - Ви, тяжкі вороги, Беріть собі дівчину, віддайте пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - "Беріть собі дівчину, віддайте пироги!". Ой хлопці, пам"ятайте ви, друзі дорогі - Ніколи не міняйте любов на пироги! Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви - Ніколи не міняйте любов на пироги!