Я примітив істину просту, Що лежить віками перед вами. Зупинився, ніби на мосту, І не знаю, буде що із нами. Приспів: Обривають з часом кожен раз Нам коріння, що єдна з землею. І ніколи не питають нас, Як щемить душа у нас за нею. І не можна серце вберегти. Ятрить рану змучена розлука. І бджолині золоті меди Лиш приносять нестерпимі муки. Приспів. На душі нестерпна каламуть, Не знаходжу злагоди з собою. Рідне місто, в нас єдина путь І я разом навіки з тобою. Приспів.