Жінка промовила: "Я вас кохаю!" Віджартувався: "Випийте чаю." Я вас кохаю - вона повторила, Їй відповісти тиша не вміла, Тиша не вміла... Плакала жінка, жінка страждала, Як вона тяжко себе катувала. Світ їй від нині став чорно-сірим, Вмерла надія, згинула віра, Згинула віра... В тихій зажурі дні пролітали, Ночі безсонні повільно минали, Та знов її доля, як квітка, розквітла, Спогади згасли, так хіба зрідка, Так хіба зрідка... Раптом дзвінок, як набат серед тиші, В трубці надмірно схвильовано дишуть, Ви не впізнали? Я вам нагадаю. Вибачте, вибачте, чай закипає, Саме чай закипає...