Ірод цар за Христом ганявся, Він за ним дуже побивався, На сідельці не вдержався, З кобильчини обірвався Та й упав на шлях. Він лежить, ледве дух одводить, Кобильчина кругом його ходить, Йому в вічі заглядає, Хвостом мухи обганяє Та й порска на вид. Іродиха як теє зачула, Що ввірвалась у царя мотуга, Зірвалася з ліжка боса, Та як є простоволоса Йому навздогін. Іродята дуже ізлякались Та за нею всі бігцем подались. Коновками воду носять, Ревуть, плачуть ще й голосять: "Пропав Ірод наш!"