Додолу падають грушки, Ще й трави дзвонять косами. І я, як мовлять, навпрошки Іду, іду до осені. Іду до тихої верби, Що в річку кособочиться. Іду до темної журби... А йти ніяк не хочеться. Приспів: Кличе осінь - із-за рогу вигляда, Повернути вже не має змоги. Ой, яка, яка швидка хода, Ой, яка, яка важка дорога. Гукає осінь - не барись, Позолочу я рученьки. А я не вірю в ці дари, В слова оці закручені. Вода темніє на виду, Від прохолоди корчиться... Іду до осені, іду... А йти ніяк не хочеться. Приспів.