І шумить, і гуде, Дрібен дощик іде... А хто мене, молодую, А хто мене, молодую, Та додому проведе? Обізвався козак У зеленім саду: "Гуляй, гуляй, дівчинонько, Гуляй, гуляй, дівчинонько, Я додому проведу! "Ой, прошу ж я тебе, Не веди ж ти мене, Бо сердиту матір маю, Бо сердиту матір маю, Буде бити мене. Ой, ти, ненько моя, А я ж донька твоя, Тоді, було бити-вчити, Тоді, було бити-вчити, Як маленька була. А тепер я велика, Треба мені чоловіка, Ні старого, ні малого, Ні старого, ні малого, Козаченька молодого. Щоб у полі орав, І у домі дбав, Ой, а мене ж, молодую, Ой, а мене ж, молодую, Та хазяйкою звав!"