І не минає, не минає, і вже, напевно, не мине Тривога душу розтинає: а що, як любиш не мене? А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж не минає. Аморе, мамо, аморе амо, аморе амо ти єдин Я обламаю хвилинам пальці щоб не вплітались в печаль годин. Розпались хмари на міліграми, і все в колодязь каламаря Куди забігти аморе амо, на карті місяця теж моря А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж не минає. Чманіє сад од квітучої рясності, іду, збиваю росу хвощів Море кризисів, море ясності, море дощів... А по-латині: аморе, амо! Невже від цього рятунку немає? Аморе, мамо! Аморе, мамо, теж не минає