Бубон б'є, А молода плаче... Та не шуми, ліщинонько, Та й не розвивайся, Не плач, не плач, дівчинонько, Та не віддавайся. А скрипка тішиться: Будем їсти, будем пити... Бубон не спішить: Як бог дасть, як бог дасть... А це що за ґазда, Що так засмутився, Гостей не приймає? Ґаздиня дрімає, Музика не грає... Ану, хлопці,— в круг! І — пішов аркан В рух Попід паркан — У-у-ух! Легіні плечисті Завихріли в свисті Вітром в падолисті, Крешуть топорами — Іскри за горами! А вважай, що прийде: Раз — сів! Два — присів! Не страхайте в будах псів, Хлопці, глину не місіть, Не топчіть отав... А вважай, що прийде: Тихо — батько спить. І трава не шелестить. Та за хвилю: Батько встав! І задвірок пеклом став. Свист і тропіт. Із чола градом піт. Не шкодуйте чобіт! Раз весілля — То весілля! Затанцюймо, мила, Чуєш — коні На припоні Рвуть вудила. Що нам до усіх? Най собі судачать, Подаруй сьогодні сміх, А завтра — най плачу. Поцілуй мене при всіх — Най вороги бачать. Най їм буде гірко. Бо то пиво, що не пилось,— На сьогодні згіркло... А скрипочка впилась — плаче, Молода сміється. Гуляй, гуляй, моя доню, Та й нагуляєшся. А як прийдеш додомочку Та й задумаєшся... В молодички зуби білі, А очі гарячі. На гуцульському весіллі Навіть столи скачуть. Ой по плаю білі вівці, По плаю, по плаю. А я спала з музикантом, Бігме ся не таю. А я спала з музикантом — Захопили зорі. Та я втекла у долину. А музика д'горі. І-іх!.. Кому сміх, А мене бив чоловік, Вкоротився б йому вік! Бив руками, скільки міг, Ще й сливовим суком За мій гріх... (А гріх у міх Та — буком...) Ой ти, куме, кумцю милий,- Ми ся покумали. Якби ми ся полюбили — Гріха би не мали. Та не бий вже, чоловіче, Бо нічого не є вічне, Я ж — твоя жінка вінчана, А хто тебе похоронить, Як мене скалічиш?.. Трясеться хата, Реве худоба, А весілля веселиться Третю добу. Може, гості запрошені, Чимось не вподобав? Беріть їжте, прошу — пийте, Веселіться добре. А ви, бубни, не спіть, Смійтеся, цимбали. Нехай буде легіникам Ніченьки замало... Так їх вітер носить, Аж земля гуде. Бережіться, котрі босі,— "Гуцулка" іде!.. Я косити густі трави Не можу ся скласти. Танцювати на забаві — Лиш коби допасти. А хто в горах виростає, П'є з ріки водиці, То за тим очима водять Дівки й молодиці. Там бесіда люба йтиме, Де ми самі двоє... Відступися, побратиме, Це — дівчина моя. Твоя?.. Моя!.. Ще побачимо — чия! І — за топірці. Блискавки в руці. Дівчинонько молоденька, Ти — велика зрада. Якби мене порубали — Ти би була рада. Хто їсть, хто п'є, Що на столах є. А скрипка серце крає, Щосили бубон б'є. Ой цимбали, Срібні цимбали — Невгомонні води Черемоша! Виводите дрібно Мелодії рідні — На місці встояти не можна. Та най собі загуляю, Поки молоденька, Поки в горі Чорногорі Вода студененька. На високій полонині Вбив половик каню. А то уже — по весіллю, Та й по видриганню. Розходяться гості. Скрипка жалібно На помості Кигиче: Не їла, не пила я... А бубон, звично, Як завше: Я казав, А казав же... Заграй ще разок маленький Легіням, музико. Ой дівчина молоденька — Забава велика! Ой забава, що забава, То на цілі гори! Лиш молода ще не знала — На щастя чи горе...