Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила, А в ній постать сніжнобіла, - Гуцул Ксеню в ній пізнав. Він дивився в очі сині, Тихо спершись на соснині, І слова ніжні любові Він до неї промовляв: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти лунає, Та що серце кохає, Бо гаряче, мов жар. Вже пройшло гаряче літо, Гуцул іншу любив скрито, А гуцулку чорнобриву Він в останню ніч прощав. В Черемоші грали хвилі, Сумували очі сині, Тільки вітер на соснині Сумну пісню вигравав: Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про свій жаль. Душа страждає, Звук трембіти лунає, Та що серце кохає, Бо гаряче, мов жар.