Ой, на горі стоїть хата, Під нев сидить дівка брата, Сидить сумно поглядає, | Сидить сумно поглядає, | На гуцулика чекає. | (2) А той гуцул забарився, Десь на другу задивився. Задивився десь на другу, | Задивився десь на другу, | Та й забув про свою любу. | (2) Любка сльози витирає, Та й у осені питає: Скажи мені, осінь мила, | Скажи мені, осінь мила, | Де і в чому я схибила? | (2) Десь у полі вітер віє, Про дівчину гуцул мріє. А дівчина вже кохана, | А дівчина вже кохана, | Давно з другим спарована. | (2) Хай він знає, хай повчиться, Кинув милу - тепер злиться. Бо лишився зовсім самий, | Бо лишився зовсім самий | І ні з ким не спарований. | (2) Треба знати, що робити, Зі всіх лиш одну любити. А дівчина варта того, | А дівчина варта того, | Щоби мати миленького! | (2)