Біла хмара повстає на чорну хмару, Небо грозиться, викрешує вогні. То чубаті козаки і яничари Загукали, закружляли у борні! Гей, виблискують небесні ятагани, А над ними грізні списи січові, Наступають, гонять тучі нездоланно Шаленіючі хлоп'ята лугові! Щось ворожий голос буркає облесно, Та дзвінкі удари чути на землі: То розковують невільників небесних У міжзоряних просторах ковалі. Подалися чорні хмари-яничари, Малинові стяги мають, як живі! Піднебесна загорілася Скутара, Розпадаються хурдиги вікові! Затихають сколошмачені простори, Позбиралися у небі козаки, І пливуть до Січі через море Білі чайки, чорно-сині байдаки...