Горить сосна од низу догори. Горить сосна, червоно-чорна грива Над лісом висить. Ой, і нещаслива Ти, чорнобрива Галю, чорнобри... Пустіть мене, о любчики, пустіть! – Голосить Галя, криком промовляє, І полум'я з розпуки розпукає, І Пан-Господь і бачить, і мовчить. Прив'язана за коси до сосни, Біліє наче біль, за біль біліша. Гуляють козаки, а в небі тиша, а од землі червоні басани. Ой любі мої легіні, пустіть, Ой додомоньку, до рідної мами – Зайшлася бідолашна од нестями, І тільки сосна тоскно трескотить. Горить сосна од низу догори, Сосна палає од гори до низу. Йде Пан-Господь, цілуй Господню ризу, Ой чорнобрива Галю, чорнобри... Прости мені, що ти, така свята, На тім вогні, як свічечка, згоріла. Ой, як та біла білота боліла, О як боліла біла білота!