Гомін, гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Туман поле, поле покриває, Мати сина проганяє. - Іди, сину, іди пріч від мене, Хай тебе татарин візьме! - Мене, мамо, татарин боїться, В чистім полі сторониться. - Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе орда візьме! - Мене, мамо, мене й орда знає, В чистім полі обминає. - Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе москаль візьме! - Мене, мамо, мене й москаль знає, К собі в гості підмовляє. - Вернись, вернись, вернись, мій синоньку, Змию тобі головоньку! - Мені, мамо, мені змиють дощі, А розчешуть буйні вітри. Гомін, гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває. Миють дощі, миють білі кості, - Син додому не вертає...