Голубонько-дівчинонько, Зіронько моя! Не питайся, моя мила, Чого смутен я! Живо-живо того смутку І ти не минеш!.. Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш... Голубонько-дівчинонько, Мій рожевий цвіт! Ти весела, світом рада, Тобі милий світ!.. Живо-живо світом знудиш, Тяженько здихнеш... Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш!.. Гудуть пчоли коло тебе, Ти, як лист, дрижиш... Ти їх гониш, не одгониш І сама біжиш... Живо-живо під ті співи, Як дитя, заснеш... Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш... Ти затопиш очі в очі — Очі не схибнуть! Тобі дивно, що чужії Від твоїх змигнуть... Живо-живо сама глянеш — І сама змигнеш. Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш... Ти вітаєш, обіймаєш Своїх і чужих! Як дитина, ти, дівчино, Ластишся до них... Живо-живо од чужого Руки одвинеш... Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш... Прийде ранок — ти весела, Других веселиш... Прийде нічка — ти в постелі, Як голубка, спиш... Живо-живо цілі ночки Оком не скинеш... Отоді ти, моя мила, Мене спом'янеш...