Гой питалася зоря у моря: — Чиї ж то двори на шкляній горі? Тесовий камінь, як мак леліє, Як мак леліє, як перли сіє? — Гой є ж то двори світлого пана, Світлого пана в рицарськім стані. У нього воля, як у короля, У нього паня — угорська краля. У нього діти, як райські квіти, У нього челядь паволок стелить. У нього стайні на ввесь світ славні, У нього коні у сріблі дзвонять. У нього воли, як ті соколи, А його лани в сто полон дали.