Так швидко пролетіло тепле літо... Відцвіли сині волошки у житах, Верба похилила додолу віти, Опадає, жовтий лист, курличе птах... Зайшло сонечко в імлу, у тумани... Заховалось між хмар в сизу пелену, Курличуть журавлі з вирію рано, В очах ховаємо печалі сльозу... За небокраєм шукаємо весну, Солодке літо, квітучий тихий рай, Стежками ідемо у Осінь Золоту, Сизокрилий птах каже літу: Прощай!.. О, не сумуй, кохана, що вже осінь Ллє холодний колючий дощ за вікном. У бабине літо тепла попросим Зігрію тебе лебединим крилом... Ми з тобою, як дві зорі у небі, Розпустили свої зоряні крила, Ти трояндою розквітай для мене, Неси удаль на парусних вітрилах... Притулю, поведу у солодкі сни, Поцілую ніжно-ніжно в уста, Я захищу від заметілі зими, Намалює казку нічка чарівна... Глянь, у барвах цвіте осінь золота! І пахнуть рум'яні яблука в саду, Нам килим щастя встеляють небеса, Повір, моя голубко, я тебе люблю!.. А у осені ще яскраве сонце Закоханим дарує прекрасний час, Я листом впаду у твої долонці, Листопад у танці закружляє нас!..