Глибока кирниця, глибоко копана, Там стоїть Катруся, як намальована. Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, як намальована! При кирниці стала, водиці набрала, Про свого Йвасика милого думала. Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Милого думала. Якби тя, Йвасику, на дні зобачила, То зараз би-м туди в кирницю скочила. Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, в кирницю скочила. Найперш би вкинула цей гарний віночок, Що я його сплела з рожевих ружечок. Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, з рожевих ружечок. Ой ні, я не скочу – кирниця глибока, Кирниця глибока і зимна в ній вода. Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, і зимна в ній вода.