Гей, у полі черемшина, з неї цвіт приупав, Гей, гей, з неї цвіт приупав. Марширує Січ преславна з гори на долину, Гей, гей, бо такий наказ випав. Подивися, моя мамо, у горішну кватиру: Марширує Січ преславна з гори на долину. А мій милий чорнобривий попереду сам іде І ясною булавою всім накази роздає. За ним славне товариство як той мак, як той мак, Ніженьками вибиває в один такт, в один такт. Межи нами пан хорунжий, хоругов, як той цвіт, За ним підуть козаченьки аж за море, на край світ. А преславний осавула чогось брови насупив І козацькі свої вуса аж за вуха закрутив. Ой, ти, славний осавуло, не сумуй, не сумуй! А із нами, козаками, погарцюй, погарцюй! Ой, ти, славний осавуло, не вдавайсь в тугу, Вийде слава козацькая зі стрілецького Лугу. Лиш вставаймо, милі браття, в один ряд, в один ряд І наперед виступаймо, ані кроку назад! І засяє нова зоря на весь край, на весь край, І від Тиси до Кубані стане рай, стане рай!