Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Чи дуже поле заросло, Чи лемеша іржа поїла, Чи затупилось чересло? Бадилля зсохло, вже й валиться, Леміш я добре насталив, А чересло моє новеє... Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Чи зсохло поле? Чи плуг у землю не іде? Чи дерев'яная полиця Тяжкої скиби не зведе? Земля пухкая, плуг не стогне І скибу добре відвалив, І борозна уже чорніє... Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Зоремо поле, Насієм ярого зерна, Пройде разок тонкеє рало, І пробіжиться борона. А там, дивись, зібралась хмарка, Дрібненький дощичок полив — І нива шовком зеленіє... Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Зерно поспіє, І заколосяться поля, І верне нам за піт кривавий Із лишкою свята земля. Тоді збирай колосся повне Та тільки господа хвали... Чого ж ви стали, мої діти? Пора настала! Гей, воли!